МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ


Етикет (франц. ебдийе) - у широкому розумінні - зведення норм поведінки, дотримання правил чемності, що склалися в суспільстві.

Етикет - установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві.

З дошкільнятами прочитане належить не лише обговорювати, а й програвати - театралізування допомагає ненав’язливо донести до них дуже багато речей, які інакше не засвоюються або засвоюються вкрай важко. Якщо ви хочете, щоб книга допомогла вашій дитині усвідомити і подолати її психологічні труднощі (наприклад, страхи, жадність або упертість), у жодному разі не подавайте її під гаслом «от як чинять справжні чоловіки (добрі діти, слухняні дівчатка), а ти.,.» Докір, яким би прихованим він не був, образить дитину, яка, швидше за все, і сама переживає через свою ваду, але не хоче це визнавати. А образа заблокує доступ до всього іншого.

Виховання мовне - цілеспрямоване прищеплення дітям низки гуманістичних цінностей, пов’язаних з вивченням мови. Зокрема, розуміння ролі мовлення для людини; мислення рідною мовою у контексті культури свого народу; вимогливість до культури власного мовлення; естетична потреба у художньому слові.

Культура людини виявляється не лише в умінні говорити, айв умінні вислуховувати свого співрозмовника, вести бесіду. Вміння слухати - це не менш важлива риса культурної людини, ніж _ уміння говорити.

Культура мовлення дитини забезпечується збагаченням словника, розвитком граматично правильного мовлення, чіткою вимовою звуків у словах, правильною побудовою різних типів речень, образністю та інтонаційною виразністю мовлення.

Дітей треба вчити не лише говорити голосно, виразно, відповідним тоном, а й вибирати під час розмови правильну позу: стояти прямо, не розмахувати руками, дивитися в очі співрозмовника, не схрещувати ноги і не розставляти їх широко. При цьому доцільно звернути увагу на міміку та жести під час розмови, які мають відповідати її змісту, бути простими і виразними, доцільними і впорядкованими. Зайва жестикуляція неприпустима. Це некультурно.

Вивчіть з дітьми кілька правил культурного мовленнєвого спілкування

                                           Якщо до тебе звернулися із запитанням, відповідай ввічливо, повним реченням. Чітко вимовляй слова і звуки, говори досить голосно, щоб усім було зрозуміло і чути.

                                           Уважно вислухай вказівки старших.

                                           Вітайся при зустрічі з друзями і знайомими. Слова вітання чи прощання промовляй доброзичливо і досить чітко, щоб тебе чули, дивлячись при цьому в очі співрозмовнику.

                                           Дорослих називай на «Ви».

                                           Не забувай вибачитися за будь-яку недоречність, допущену у поведінці.

                                           Дякуй за надану допомогу, увагу, турботу.

                                           Якщо звертаєшся із запитанням, проханням, вибаченням, не забудь про слово «будь ласка». Пам’ятай, що не всяке твоє прохання може бути виконане. Якщо тобі відмовляють, не наполягай, не будь впертим і набридливим.

                                           Пам’ятай про чарівні слова «будь ласка», «дякую», «прошу», «вибачте», «дозвольте», «смачного», слова вітання і прощання тощо.

                                           Не перебивай розмови дорослих. Якщо тобі терміново треба звернутись, то скажи: «Вибачте, будь ласка...»і, дочекавшись дозволу, звернись із проханням.

                                           Під час розмови поводься скромно, спокійно, дивись в очі співрозмовникові, не розмахуй руками.

                                           Ввічливо розмовляй з усіма рідними, близькими і чужими людьми, зі своїми однолітками.

                                           Умій помовчати, коли це необхідно.

                                           Не розмовляй голосно там, де дорослі займаються своїми справами, у транспорті, на вулиці.

Як зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти - ні... Як зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою - і для дітей, і для дорослих?

Навчити дітей запам’ятовувати вірші дуже важливо тому, що поезія сприяє збагаченню духовного світу, розвитку відчуття прекрасного, а сам процес заучування віршів є хорошим методом тренування пам’яті.

Якщо у дитини кепський настрій - розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, ж зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо.

Фантазуйте!

Дитина може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки - ви загадуєте, а дитина придумує. Наприклад, «бджілка» - «квітка». «Прилетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!»

Можна також придумувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра... (не відгадав - продовжуйте далі) живе в лісі, за зайцями ганяється».

І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно - зате весело!

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Добери за аналогією

Щоб діти навчилися самостійно будувати словосполучення для складання опису, слід дати їм кілька зразків різних словосполучень (наприклад: спритні ніжки, дзвінкий голосочок, золота шкатулочка, іграшка сестри, рябий фартушок) і запропонувати побудувати аналогічні.

Опиши малюнки

Діти з допомогою дорослого добирають слова-ознаки до зображених на картинках тварин і птахів. Потім порівнюють їх з літературними описами у віршах.

Скажи навпаки

Для активізації в мовленні дитини антонімічних пар, що характеризують дію предмета чи явище, з метою подальшого вживання їх в описових контекстах.

Встав пропущений прийменник

Для закріплення знання прийменників, уміння граматично правильно узгоджувати слова у словосполученнях.

Продовж ланцюжок

Для збагачення описового мовлення дошкільнят синонімами з метою запобігання під час складання описових текстів.

Слова ввічливості

Складемо абетку хороших слів, які починаються на звук [д].

Наприклад: добрий, дружний, довірливий, дитячий тощо.

Складемо абетку хороших слів, які починаються на звук [с].

Наприклад: слухняний, спокійний тощо.

Чим схожі і чим відрізняються предмети

Дорослий називає пари слів. Діти мають відповісти, чим вони схожі і чим відрізняються:

                                           слива - персик

                                           апельсин - помідор

                                           метелик - птах

                                           кішка - мишка

                                           стілець - крісло

                                           автобус - тролейбус Скороти речення

                                           Оля читає бабусі цікаву книгу.

                                           Оля читає бабусі книгу.

                                           Оля читає бабусі.

                                           Оля читає.

                                           Вранці Вова їв рисову кашу.

                                           Вранці Вова їв кашу.

                                           Вранці Вова їв.

                                           Вова їв.

Логічний ланцюжок

                                           Манну крупу зробили з пшениці, а олію...

                                           Пшениця росте у полі, а яблуня...

                                           Суниці - ягоди, а опеньки...

                                           Калина - кущ, а верба...

ВАША ДИТИНА НЕ РОЗМОВЛЯЄ? 

ЧОМУ ДИТИНА  МОВЧИТЬ?

 

Опанування мовлення залежить від багатьох, факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільщ типові.

Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, — це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик...). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення — ситість, невдоволення — холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини характерні зазначені особливості розвитку-, необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об’єктивне обстеження (електроенцефалографію, томографію).

Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу вашій дитині повинен надати олігофренопедагог.

Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку — це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декіл'ька експериментів.                     ,

                                          Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?

                                          Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намагається постійно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим: вухом, яким краще чує)?

                                          Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці пари приберіть звучання, запропонуйте дитині одну пару (іграшку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. По­вторіть те саме з рештою іграшок.

                                          Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відстані 5-6 м. (Необхідно пам’ятати, що реакція датитини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов’язана з тактильно-вібраційними відчуттями, тому й не можна розглядати як суто слухову.)

                                          Візьміть декілька добре відомих дитині предметів, покладіть їх на стіл» посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого члена родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім’ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, називати по черзі предмети, що лежать на столі. Дитина повинна правильно показати предмет; прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте підійти ближче. Обов’язково повторіть спробу в інший час. щоб упевнитися в порушенні слуху. Якщо виникли сумніри щодо гарного слуху в дитини, необхідно провести об’єктивне обстеження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.

Які фактори призводять до затримки - мовленнєвого розвитку як до особистого мовленнєвого порушення? Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня? Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання? Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали? За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання дитини? Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)? Чи відразу закричав малюк або необхідно було провести реані­маційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини. Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія,

асфіксія плоду? Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мовленнєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м’язова дистонія, гіпо-, гілертонус тощо. Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше; повзання. Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини. Чи вчасно з’явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім’ї однією, двома чи більше мовами.(Білінгвізм у родині — одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою — тою, якою розмовляє мати.)

Підіб’ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку.

Після того, як ви впевнилися, що затримка' мовленнєвого розвитку не пов’язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана, порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить' вас на диспансерний облік і дасть рекомендації для домашньої роботи.

ЧИМ ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ?

Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано — бійтеся запізнитися!

Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуться в біологічний ритм життя дитини. Пам’ятайте: усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий. Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожному, навіть найменшому кроку вперед.

Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етапі роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені.

Мовлення формується в тісному взаємозв’язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необхідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової, та зорової уваги, пам’яті, мислення.

 

 

МОВЛЕННЄВИЙ КОДЕКС

 

                                          Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.

                                           Пам’ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини в сім’ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.

                                           Не забувайте, що ваше мовлення - взірець для наслідування.

                                           Не забувайте доручати старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з меншою дитиною.

                                           Спонукайте дитину до звуконаслідування, правильного промовляння слів.

                                           Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.

                                           Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, скоромовки, вірші.

                                           Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.

                                           Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші мовленнєві творчості вашої дитини.

                                           Спонукайте їх до складання віршів, лічилок будьте їм помічниками.

                                           Уважно ставтеся до запитань вашої дитини.

                                           Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.

                                           Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомусиків».

                                           Систематично проводьте ігри в слова.

                                           Не забувайте доречно вживати прислів’я, загадувати загадки.

                                           Кожне незрозуміле дитині слово обов’язково поясніть, у присутності дитини вдайтесь до словника.

Обговорюйте прочитане. Наштовхуйте дітей на роздуми про характери персонажів, про відчуття, які вони переживали у ту або іншу мить, про причини їх поведінки.

Батькам про сучасні підходи до розвитку мовлення дітей

                                           Майстерність батьків саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан дитини.

                                           За неуспішної чи недостатньо успішної діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, можна подолати труднощі.

                                           Елементи новизни варто поєднати з набутим досвідом, знайомою інформацією.

                                           Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та знахідок.

                                           Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще - зацікавити їх.

                                           Батьки мають задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.

                                           Цікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, слуховому, художньому, музичному образах.

Книги слід читати так само неквапливо і дбайливо, як їх писали.

Г енрі Дейвід Торо

                                           Діти не тільки дослухаються до вихователів, а й до батьків, вони висловлюють свою думку, прагнуть довести, переконливо аргументувати, не боячись ані власної помилки, ані критики дорослого.

                                           Майстерність дорослого у тому й полягає, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.

                                           Остерігайтеся акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей.

                                           Важливо, щоб батьки брали на себе роль не контролера, а носія інформації.

                                           Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.