Усі психічні функції розвиваються за безпосереднього впливу мовлення, яке стимулює і поглиблює розвиток. Розвиток мовлення продовжує здійснюватись за активної участі дорослих.

Мовлення - процес спілкування, опосередкований мовою.

У дошкільному віці дуже інтенсивно розвиваються комунікативні форми і функції мовної діяльності, удосконалюються практичні мовні навички, суттєво змінюється словниковий обсяг мовлення, відбувається усвідомлення мовної діяльності загалом. Дитина дошкільного віку активно засвоює мовлення, оскільки це зумовлюють її потреби дізнатись, розповісти, вплинути на себе та на інших.

 

19 лютого розпочалися колективні перегляди по підготовці до педагогічної ради «Розвиток мовлення та комунікативних умінь через інтеграцію різних видів діяльності.» Вихователі показали свою роботу в різних видах діяльності спрямованої на розвиток мовлення дітей. Це і «Розвиток зв’язного мовлення під час  ознайомлення з репродукціями картин відомих художників. Робота з картиною» Хілько І.М., «Рідну мову вивчаємо, навчитись читати бажаємо. Сюжетно-ігрове заняття з використанням методики Л.Шелестової» Комісар А.Ю., «Художній твір як засіб розвитку мовленнєвих здібностей дітей. Використання малих жанрів українського фольклору з дітьми раннього віку.» Антонченко Н.А., Якрвлева Т.М., «Використання схем-моделей для навчання дітей описовим розповідям.» Ковальова О.М., «Використання художніх творів на мовленнєвих заняттях, як засіб формування мовленнєвої компетентності» Остапенко Н.Л., «Театралізовані ігри як засіб розвитку мовлення дітей з порушенням слуху» Яценко В.Б. Проведено дуже багато роботи, яка зможе надихнути молодих спеціалістів на плідну працю.

Все в тобі з'єдналося, злилося —
Як і поміститися в одній! —
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.

 

З нагоди міжнародного Дня мови 19 лютого в дошкільному закладі було проведено свято української мови «Розквітай прекрасна, пречудова українська мова»


За традицією, в День закоханих прийнято дарувати подарунки у вигляді серця - листівки (валентинки), сувеніри, солодощі.

Купити подарунок в магазині - це найпростіший спосіб, а подарунок, зроблений своїми руками, несе в собі особливу чарівність щиру любов, добрі думки і побажання того, кому подарунок призначений. Порадувати своїх рідних приємно подарунком зробленим власноруч, адже так ми даруємо частичку свого тепла.

 

12 лютого для педагогів закладу було проведено майстер-клас «Подарунок своїми руками до Дня Святого Валентина.»


З метою підготовки до педагогічної ради з педагогами закладу було проведено майстер – клас «Навчання дітей складанню описової розповіді».


Оголошення

 

26 лютого о 13 00 в музичній залі відбудеться засідання педагогічної ради з проблеми « Розвиток мовлення та комунікативних вмінь через інтеграцію різних видів діяльності»


План

проведення засідання педагогічної ради з проблеми

« Розвиток мовлення та комунікативних вмінь через інтеграцію різних видів діяльності»

1.     Аналіз виконання рішення попереднього засідання педагогічної ради.

Супрун В.В., завідувач

2.      Шляхи розвитку мовленнєво-комунікативних здібностей дошкільників.

доповідач Супрун В.В., завідувач

2.1 Сучасні підходи до мовленнєвого розвитку дошкільників та вплив художньо-мовленнєвої діяльності на їх всебічний розвиток.

Кордюк Н.В., вихователь-методист

2.2. Розвиток мовлення та мовного спілкування дітей дошкільного віку.

Ковальова О.М., вихователь

2.3. Формування комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку за методикою Людмили Шелестової

Комісар А.Ю., вихователь

2.4 Становлення мови та причини недостатнього розвитку мовленнєвої компетенції в дошкільному віці.

Московченко С.О., вчитель-логопед

3.     Ділова гра « Запитання із педагогічної скарбнички».

-         Складання  сінквейну по заданій темі.

-          Педагогічна веселка. Аукціон методичних розробок , посібників з мовленнєвого розвитку дошкільників (презентація)»

Мета:

-Активізувати знання педагогів з  питань комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільників;

-З’ясувати ступінь підготовленості педагогів до реалізації  завдань комунікативно-мовленнєвого розвитку і стимулювати їх до самоосвіти;

-Сприяти підвищенню рівня професійної майстерності педагогів;

-Спонукати педагогів до творчого самовираження та самовдосконалення. 

Попередня підготовка ділової гри:

- опрацювати теоретичні питання щодо організації роботи  з комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільників;

- ознайомитися зі змістом освітніх програм щодо питань  комунікативно-мовленнєвого розвитку;

- опрацювати елементарні мовленнєво-комунікативні терміни терміни (словникове тлумачення та особливості пояснення для дітей, скласти лексичне поле понять).

 

План проведення гри:

1. Мотиваційно-організаційний етап.

         Вихователь-методист запрошує педагогів на ділову гру, яка називається «Запитання із педагогічної скарбнички. Спілкування та мовленнєвий розвиток (комунікативні здібності дітей дошкільників)». Для проведення гри потрібно вибрати експертів, які будуть стежити за правильністю виконання завдань, в кінці гри підведуть підсумок: наскільки педагоги підготовлені методично до роботи з мовленнєвого розвитку дошкільнят.

1.1 Ознайомлення з правилами проведення гри:

- керуватися професійною етикою в «гострих» ситуаціях;

- неухильно виконувати завдання ведучого;

- кожному висловлювати думку з питання, що обговорюється;

- один говорить – усі слухають, не перебиваючи;

- усі думки брати до відома;

- не критикувати думку іншого;

- виконуючи завдання, максимально проявляти фантазію;

- кожне завдання експерти відповідно оцінюють.

1.2 Обираються експерти (2 особи) з найдосвідченіших педагогів, які оцінюватимуть дії гравців. Виконання кожного завдання оцінюватиметься за 5-бальною системою. Педагоги діляться на 2 групи.

         2.Змістовний етап.

2.1 Раунд «Презентація візиток команд». Завдання групам: за 5 хвилин скласти візитівку команди, яка міститиме назву й девіз  та презентувати її.

2.2 Раунд «Розминка «Відповідай швидко».

На запитання ведучого слід відповідати швидко і односкладово («Так» чи «Ні»). Питання будуть ставитися по черзі до кожної команди.

-         Спілкування є провідним засобом розвитку мови. (Так).

-         Активний словник дитини завжди ширше пасивного словника. (Ні)

-         Навчання розповідання по памяті передує навчанню розповідання за уявою. (Так)

-         Інтонація, висота і сила голосу не входять в компоненти мови (Ні)

-         Оснащення групи різноманітним обладнанням не відносяться до розділу розвитку мовлення дітей.(Ні.

-         Дітей не можна навчити вимовляти букви. (Так. Вимовляються звуки)

-         Формування звукової культури мовлення належить до обов’язків логопеда, а не вихователя. (Ні)

-         Мовлення – одне з п’яти зовнішніх почуттів, що дає можливість сприймати звуки. (Ні, слух)

-         Голос – це мова, яка звучить, вимовлені кимось слова (Так)

-         Фраза – відрізок мови між двома паузами, об’єднаний інтонацією. (Так)

2.3 Раунд «Якщо знаєш – відповідай»

На дереві висять кульки, в середині яких знаходяться запитання. Від кожної команди виходить по 4 педагоги, обирають собі кульку з запитаннями та дають відповідь. Журі оцінює правильність відповіді.

         Питання:

- Перелічіть завдання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку (розвиток словника, формування граматичної будови мови, виховання звукової культури мовлення, розвиток зв’язного мовлення)

- Назвіть класифікацію занять з розвитку мовлення за спрямованістю. Дайте їх характеристику. (комплексні, тематичні)

- Що ми розуміємо під розвитком мови дошкільника? (Розвиток мови дошкільника - робота над усіма сторонами мови)

- Що таке діалог?

- Як називається освітня лінія Базового компоненту дошкільної освіти, де поставлені завдання з розвитку мовлення? Назвіть її складові (Освітня лінія «Мовлення дитини», Складові: звукова культура мовлення, словникова робота, граматична правильність мовлення, зв’язне діалогічне і монологічне мовлення).

- Як називається розділ освітньої програми «Дитина» з розвитку мовлення? Назвіть структурні компоненти цього розділу (Мовлення дитини; дитина – родина, дитина – вихователь, дитина – дитина).

- Назвіть завдання формування граматичної будови мовлення дітей дошкільного віку.

- Назвіть завдання та зміст розвитку зв’язного мовлення дошкільників.

2.4 Раунд. Складання сінквейну на задану тему Учасники команд отримують  теми ,які визначають зміст сінквейна. За 3хвилини учасники повинні скласти якомога більше сінквейнів. Журі враховує кількість та якість складених сінквейнів.

2.5 Раунд «Переведіть прислів’я українською мовою.

- Син леопарда – теж леопард (Африка) – Яблуко від яблуні недалеко падає

- Верблюда під мостом не сховаєш (Афганістан) – Шила в мішку не сховаєш

- Бійся тихої річки, а не шумної (Греція) – У тихому болоті чорти водяться

- Мовчазний рот – золотий рот (Німеччина) – Слово – срібло, а мовчання – золото.

- Той не заблудиться, хто питає (Фінляндія) – Язик до Києва доведе

- Ошпарений півень від дощу тікає (Франція) – Обпікшись на молоці, дмухає на воду.

2.6 Раунд «Пори року»

Командам пропонуються пейзажні картинки . На них зображені різні пори року. Яка команда прочитає більше віршів про обрану пору року . Журі визначає переможця»

2.7 Раунд «Ярмарок педагогічних ідей»

Кожна команда самостійно вибирає кілька предметів, з якими повинна придумати і обіграти ігрову ситуацію.

Вправа «Рецепт педагогічної кухні»

Кожна з нас – жінка. Ми всі варимо борщ, використовуємо однакові інгредієнти, але смак у всіх страв виходить різний. Отже, мабуть, знань лише одних інгредієнтів недостатньо. Хочеться знати декілька професійних секретів. Ми всіх раді бачити на нашій педагогічній кухні. Кожна група має створити певний рецепт, за яким слід діяти вихователю, щоб провести цікаве та змістовне заняття з розвитку зв’язного мовлення. А також, які «смаколики» має використати вихователь, щоб зайняття пройшло ефективніше.

         Групам пропонується представити свої пропозиції у творчій формі: наповнити символічні каструлі необхідними інгредієнтами. На кожній кухні має бути шеф-кухар, якого обирають серед колег. Його завдання – керувати процесом та презентувати страву.

2.8 Педагогічна веселка. Аукціон методичних розробок, посібників з мовленнєвого розвитку дошкільників (презентація)»

Журі підводить підсумки ділової гри, визначає переможця.

3.Інформація за результатами тематичного вивчення стану роботи з  економічного  виховання в дошкільному закладі.

Кордюк Н.В., вихователь-методист

 

4. Рішення педагогічної ради.


Стимуляція мовлення дітей з особливими освітніми потребами шляхом використання сенсорно-пізнавальних ігор

Сучасні діти демонструють пізній темп дозрівання. У 90 – роки минулого століття з’явився термін «децелерація», який характеризує уповільнення темпів росту та розвитку дітей. Перші слова з’являються після року, фразове мовлення – до двох з половиною років, пізно формуються звуки, запізнюється звуковимова. У п’ять-шість років у таких дітей спостерігається несформованість усіх компонентів мовлення (фонетики, граматики, лексики).Це явище погіршується ще й тим, що деякі мовні порушення позначаються на інтелекті дитини. Відомий вислів англійського невропатолога Джексона: «Інтелект їде в упряжці з мовою». Справді, затримка розвитку мовлення призводить до затримки розумового розвитку дитини, обмежує її загальний потенціал.

Як відомо, сенсорний розвиток дитини – це розвиток її сприйняття та формування її уявлень про зовнішні властивості предметів. Процеси сприйняття стимулюють мовлення, створюючи можливість узагальнення та абстрагування властивостей предметів шляхом їх словесного позначення. Інакше кажучи, дошкільник діє з предметами, розглядає їх, розповідає про них. Зв’язуючи слово з уявленнями про певний предмет, він вчиться зіставляти, порівнювати нові якості, властивості з уже відомими, передавати в мові все побачене та пережите.

Головними лініями розвитку сприйняття дошкільника виступає засвоєння за змістом, структурою й характером обстежувальних дій та засвоєння сенсорних еталонів. Отже, у процесі обстежувальної діяльності відбувається щось на зразок перекладу властивостей сприйманого об’єкта на знайому дитині мову. Усвідомленість еталонів виражається у відповідній назві – слові.Незважаючи на те, що дитина чує мовлення, гостро стоїть питання про виховання фонематичного сприйняття: важливо, щоб діти навчались слухати та вслухатися у звуки, з яких складається мова. Сенсорною основою нашої мови є фонематичний слух, а звук (система фонем) є сенсорним еталоном рідної мови. На підставі цього можна зробити висновок:сенсорний розвиток є основою у формуванні мовлення дитини.

Працюючи над розвитком зорового сприйняття, особливу увагу слід приділяти формуванню цілісного образу в дитини. Образ предмета переформовується в озвучене слово, яке є основою розвитку внутрішньої мови, що стимулює інтелектуальний розвиток дитини. При порушенні зорового сприйняття в дитини порушується і її мовне сприйняття, а як наслідок – інтелектуальний розвиток.

«Мова дитини перебуває на кінчиках її пальців»- із цим постулатом ніхто не сперечається. Розвиваючи дрібну моторику малюка, ми стимулюємо його мовленнєву активність. Значення слова підкріплюється його практичним відчуттям, упізнаванням.

Особливу велику роль відіграє слово при «перенесенні» відчуттів,тобто в процесі формування відповідної реакції на подразник, якого раніше не було в досвіді дитини. У дітей дошкільного віку (після трьох років) найбільш виразно виявляється роль слова у відчуттях (колірних). Дослідження вітчизняних психологів показали, що в маленьких дітей нерідко помітне значне розходження між умінням розрізняти кольори та їхні відтінки, знанням їхніх назв, умінням самостійно правильно вживати словесні позначення кожного кольору у своїй діяльності.

Після чотирьох років діти зазвичай установлюють зв'язок кольору з його назвою. Після п’яти років вони прагнуть виділити якість тони й нерідко самі намагаються назвати деякі нові для них відтінки. Точність розрізнення відтінків зростає до шести років удвічі.Слово, яке спочатку лише супроводить, а далі замінює дію безпосереднього подразника, спричиняє такі зміни процесу відчуття:

1.     Називання якості предмета, яку відчувають, забезпечує її швидке виокремлення серед безлічі інших однорідних якостей.

2.     Названі словом колір, звук, запах чи інша ознака з подразника перетворюються на знання відповідної якості предмета або явища об’єктивного світу.

3.     Оперування знаннями якостей предметів дає змогу не тільки розрізняти їх. Дитина отримує можливість порівнювати предмети за якістю, яку вона виокремила, тобто виконувати елементарні операції мислення.

4.     Слово як узагальнений сигнал допомагає дитині побачити ту саму якість та її варіанти в нових для неї предметах.

5.     Дитина, називаючи словом якість (колір), яку відчуває, набуває здатності тонше диференціювати однорідні подразники.

6.     Постійна якість однорідних предметів стає засобом характеристики речей. Так, за кольором і формою дитина пізнає апельсини й буряки, відрізняючи їх від інших фруктів та овочів.

7.     Багаторазові зустрічі з предметами, у яких педагог виокремлює їхні характерні ознаки, загострюють спостережливість дитини. Діти стають особливо сприйнятливими до якостей речей, шукають відомі їм розпізнавальні ознаки у знайомих і нових предметах. На основі набутих різноманітних відчуттів дитина узагальнює: вона пізнає предмет.

Отже, позначення словом подразнень, які надходять через органи чуття, сприяє істотній перебудові пізнавальної діяльності дитини вже на рівні відчуттів. Слово збагачує пам'ять значеннями багатьох якостей та ознак речей навколишнього світу.

Етапи мовленнєвого розвитку дитини в процесі сенсомоторної діяльності

Цілеспрямоване використання сенсомоторної діяльності у мовленнєвому розвитку дитини дошкільного віку повинно охоплювати такі етапи:

1. Формування сенсорних еталонів - стійких, закріплених у мовленні уявлень про кольори, геометричні фігури і співвідношення за величиною між кількома предметами.

2. Навчання способів обстеження предметів, а також уміння розрізняти і називати їх форму, колір та величину і виконувати складніші дії.

3. Розвиток аналітичного сприймання: вміння орієнтуватися в поєднанні кольорів, розчленовувати форму предметів і виділяти окремі вимірні величини.

Розглянемо докладніше роботу на кожному з цих етапів.

1.     Формування сенсорних еталонів.

Еталонами форми є геометричні фігури.

Засвоєння еталонів форми передбачає вміння впізнавати відповідну форму, називати її й діяти з нею, а не аналізувати її з погляду кількості і величини кутів, сторін тощо.

Сенсорними еталонами в сфері сприйняття кольору є так звані хроматичні кольори спектру (червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) і ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний).

Еталонами величини є метрична система мір.

Так, параметри відповідають певним поняттям:

·         міра величини - «великий – маленький»;

·         міра довжини – «довгий – короткий»;

·         міра висоти – «високий – низький»;

·         міра широти – «широкий – вузький»;

·         міра товщини – «товстий – тонкий»;

·         міра ваги – «важкий – легкий»;

·         міра об’єму – «глибокий – мілкий».

Сенсорними еталонами простору виступають відстань і напрямок. Так, доречно ввести в активне мовлення дітей такі слова: далеко, близько, зверху, знизу,праворуч, попереду, позаду, навкруги, тощо.

Окремо слід зупинитися на параметрі чутливості. Цей етап можна закріпити за допомогою сенсорних ігор, спрямованих на розвиток чутливості в кожної дитини.

Прикладом може виступати гра «Впізнай на дотик». Можна ввести в словник дітей при проведенні цієї гри такі слова: гладенький, колючий, м’який, твердий, сухий, мокрий, пухкий, шершавий, цупкий, тощо.

Ознайомлення дошкільнят із сенсорними еталонами відбувається в такій послідовності: спершу дошкільнят ознайомлюють з основними зразками, а потім – з їх різновидами. Різні еталони слід співставляти між собою, і щоб їх спершу називав дорослий, а вже потім – дитина. Лише так вони будуть закріплюватися в пам’яті та мовленні надійно.

2. Навчання способів обстеження предметів.

Після того, як сенсорні еталони засвоєні, слід навчити дитину використовувати їх як зразки під час обстеження предмета.

Наведемо план обстеження предмета:

·         Первинне знайомство з предметом та його назвою

·         Обстеження якостей предмета; назва окремих деталей, матеріалів, із яких виготовлені (ознаки: м’який, твердий, цупкий, тощо); кольори предмета, фізичні якості та ознаки.

·         Групування, узагальнення та класифікація предметів. Формування та вербалізація видових і родових понять, диференціація понять.

3. Розвиток аналітичного сприймання.

Найскладнішим завданням для дошкільнят є аналіз поєднання кольорів, форм і величини предметів із складною структурою. Виділення елементів таких структур, а також аналіз зв’язків між означеними елементами забезпечуються аналітичним сприйняттям. Сприйняття кольору, форми, величини, тощо є досить складним процесом. Навчити дитину визначити та описати співвідношення елементів між собою і є завдання дорослого. 

 

 


Як навчати дітей ставити запитання по суті

*Запасіться часом . Спілкуючись із дитиною , бажано нікуди не поспішати або хоча б мати про запас зайві п’ятнадцять хвилин.

*Вислуховуйте дитину до кінця. Навіть якщо вам здається,що ви з перших слів зрозуміли,що саме хоче запитати дитина, обов’язково дослухайте дитину до кінця. По-перше, може виявитися, що вона має на увазі не зовсім те,що вам здалося спочатку, а по-друге, так ви засвідчите значущість дитячого запитання.

’ясовуйте, про що йдеться. Якщо вам не цілком зрозуміла суть запитання,не відмахуйтеся від нього одразу як від недоречного, а уточніть,що саме цікавить малюка.

*Конкретизуйте запитання дітей. Діти дошкільного віку далеко не завжди здатні чітко сформулювати те,що вони мають на увазі. Тож уточніть формулювання, запропонуйте дитині варіант точнішого і конкретнішого запитання .

*Не бійтеся повторюватися. Навіть  якщо  дошкільник  уп’яте ставить одне й те саме запитання, постарайтеся не дратуватися. У п’яти-шести річних дітей память ще дуже короткотривала, тому все у поясненнях  дорослого діти здатні запам’ятати з першого разу, особливо коли пояснення стосуються зовсім нових незначних для дошкільників сфер діяльності: читання, розв’язання задач тощо. Тож у кожному конкретному випадку за допомогою навідних запитань з’ясовуйте, що саме дитина не розуміє у ваших поясненнях, і знаходьте інший, доступніший для неї варіант відповіді на її запитання.

*Не соромтесь не знати. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не соромтесь у цьому зізнатися. Запропонуйте дитині разом пошукати відповідь.

*Правильно ставте запитання самі. Розмовляючи з дитиною, чітко формулюйте власні запитання, використовуйте прийняті в таких випадках мовні формули:

- Я хочу тебе запитати…;

- Скажи, будь ласка…;

- Мені цікаво…;

- Як ти вважаєш…

*Вислуховуйте дитячі відповіді уважно, не перебиваючи.

 

         Лише уважне і поважливе ставлення дорослих до дитини під час спілкування сприятиме стимулюванню її мовленнєвої активності. Завжди задовольняйте цікавість малюків і заохочуйте їх пізнавальну активність схваленням.


ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ДОШКІЛЬНИКА В ОРГАНІЗОВАНІЙ ТА САМОСТІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Освітня програма розвитку дитини " Дитина” не виокремлює мовленнєвий розвиток як сферу життєдіяльності  і не радить проводити окремі занняття сутомовленнєвого змісту, а, навпаки, вивищує мовлення як компонент, що обслуговує всі сторони життєдіяльності малюка, є основою всіх змістових ліній Програми.

Продуктивною формою мовленнєвого розвитку дітей є вільна й самостійна діяльність у спеціально організованому середовищі, де педагог надає кожному право вибору: де, коли і з ким йому спілкуватись.  У традиційній методиці розвитку мовлення дошкільника  виняткове значення надається показникам оволодіння мовними засобами, формальним характеристикам: звуковимова, лексичний запас, граматична правильність. Саме ці засоби є попереднім етапом до успішної мовної взаємодії  з партнерами у спілкуванні, що розвиває комунікативну компетентність. Адже як свідчить практика, не можливе самовиявлення дітей, непідготовлених до певного виду діяльності , тобто з несформованим достатнім запасом  спеціальних знань.

           Методи реалізації завдань із розвитку мовлення дітей:

Зв'язне мовлення: описова розповідь, сюжетна розповідь, розповідь з власного досвіду, дидактичні ігри  спрямовані на розвиток зв'язного  монологічного мовлення;

Звукова культура мовлення: промовляння чистомовок, дидактичні ігри з розвитку фонематичного слуху, дидактичні ігри для формування правильної вимови звуків, розповіді зі звуконаслідуванням, вправи для розвитку артикуляційного апарата, на розвиток мовленнєвого дихання;

Словникова робота: дидактичні ігри та вправи, відгадування загадок, ознайомлення з приказками та прислів'ями, їх заучування;

Граматика: дидактичні ігри та вправи з граматики, складання розповіді зі словами, в яких діти допускають помилки.

Своєчасно сформована мовленнєва компетентність у дошкільному віці є голов­ною умовою подальшого успішного на­вчання у школі. Для формування мовленнєвої компетенції доцільними будуть як організовані так і самостійні  форми діяльності.

     Організовані форми діяльності з дітьми:

заняття, спостереження, бесіди і розмови,ігри з правилами, трудові доручення,

 чергування, колективна праця, проведення експериментальних дослідів,

індивідуальна робота, свята, розваги, екскурсії, побутові процеси: одягання, умивання, приймання їжі, вкладання на сон, чергування...

Для  виконання завдання, організації гри, спостереження чи чергування педагог  використовує методики розвитку різних сторін мовлення. Вчить слухати, аналізувати, запитувати та давати відповіді на питання, звертатися з проханням чи для організації спільної діяльності, засвоює мовленєвий етикет. Однак саме самостійні форми діяльності  дають змогу реалізувати набуті знання.

 Самостійні форми діяльності:

ранкові та вечірні години, прогулянки,самостійна ігрова діяльність, образотворча діяльність, театральна  діяльність, рухова, пізнавальна.

Часто різні види самостійної діяльності  діти поєднують з мовленєвою: малюють і ведуть діалог про улюблені мультфільми, поливають квіти та наспівують улюблену пісеньку чи декламують вірш, грають в м'яча та оговорюють свої спортивні уподобання. Під час гри дошкільник може домо­витися з іншими дітьми лише за допомогою мовлення. Спонукаючи дитину до розмови, гра сприяє її мовленнєвому розвитку. Завдання педагога не лише навчити дітей правильно грати, спілкуватися в ігровій діяльності, організовувати свій вільний час з користю, але і спостерігати за дітьми, аналізувати їх поведінку, мовлення, тактовно виправляти помилки чи заохочувати до активності.

Особливого значення в дитячому садку набуває сюжетно-рольова гра . Саме завдяки їй відбувається найбільш інтенсивне форму­вання всіх компонентів мовленнєвої сис­теми, зокрема фонетики, лексики і, що дуже важливо для дітей з мовленєвими вадами, граматики та зв'язного мовлення. У молодшому дошкільному віці тільки фрагментарно, а у середньому та старшому - вже повною мірою в дітей з'являється потреба діяти так, як дорослі, робити все самотужки. Суперечності між прагненням усе зробити самій і реальними можли­востями спонукають дитину реалізовувати свої інтереси в сюжетно-рольовій грі. У процесі сюжетно-рольової гри в дошкільнят розвивається здатність до творення й реалізації задуму. Спочатку спонтанна, вона з часом постає як свідомо задумана тема. Реалізуючи її, діти не просто механічно копіюють дії дорослих, а й відтворюють почуття, переживання. У сюжетно-рольовій грі дитина діє не лише від свого імені, а й від імені іншої особи, що дає їй змогу виокремити себе з-поміж інших. Тому  необхідно надавати можливість  дітям самостійно обирати тему, будувати сюжет, розподіляти ролі, інакше гра втрачає своє значення і перетворюється на формальну. Педагоги лише спрямовують, підка­зують і коригують дії гравців. Кожен етап сюжетно-рольової гри важливий і необхідний. Він потребує серйоз­ного і вдумливого підходу з боку педагога, бо від того, наскільки ефективно діти засвоять те, про що дізналися сьогодні, залежить опанування складнішого матеріалу завтра. Вміле керівництво грою полягає в тому, щоб знайти найбільш вдалий педа­гогічний прийом для розвитку морально цінної сюжетної лінії, корекції негативного сюжету, тактовного розв'язання конфлікту між дітьми під час розподілу ролей та логічного завершення гри. Керівництво сюжетно-рольовою грою — нелегка справа для педагога, оскіль­ки потребує неабиякого терпіння, спосте­режливості та педагогічного такту. Сюжетно-рольова гра – ефективний засіб не лише мовленнєвого, а й всебічного розвитку дитини, це чудова можливість психологічного розвантаження. А відновити сюжетно-рольову гру, поновити її статус провідної діяльності дошкільнят ми зможемо тільки завдяки систематичній та послідовній організації ігрової діяльності у дитячому садку.

Мовленнєву компетентність дошкільника потрібно розширювати використанням театралізованої діяльності. На основі казок проводити цікаві ігри-драматизації, лялькові вистави. Значну роль у цьому процесі відіграє музичний керівник, який допомагає в організації, проведенні та музичному супроводі того чи іншого заходу. Корекція зв'язного мовлення повинна  здійснюватись педагогами під час занять, в ігрових ситуаціях, на прогулянці. Особливе значення має формування зв'язного мовлення в умовах сім'ї, адже тільки закріплюючи вдома набуті на  заняттях навички, дитина вчиться правильно розмовляти, оволодіває повноцінним мовленням. Ознайомлення дітей з нав­колишнім світом, формування трудових та гігієнічних навичок також сприяють розвитку мовлення. Слу­хання казок, віршів та оповідань, перегляд мультиплікаційних фільмів, їх переказ - головне в роботі над зв'язним мовленням.

Розвиток мовлення дітей в руховій активності є досить природним явищем. Адже саме в піднесеному настрої діти вільно спілкуються, виражають емоції та почуття. Рухлива гра сприятиме не лише фізичному розвитку, а і мовленнєвому коли використати лічилку для вибору "кота” чи "мисливця”, віршований супровід до гри, імітації голосом.

Розвиток комунікативного зв'язного мовлення має велике значення для все­бічного розвитку дитини. Виховання уміння вільно володіти мовленням - одне з найваж­ливіших завдань у навчально-виховному процесі  дошкільного закладу. Це вміння тісно пов'язане із загальним розумовим розвитком дитини, рівнем сформованості логічного та образного мислення.

Пам'ятаючи ,що жоден вид діяльності малюка не може бути відокремленим від комунікативної, що мовленнєві задачі можна реалізувати навіть у самостійній діяльності, вихователь зможе досягти удосконалення мовленнєвих умінь вихованців , без яких неможливий гармонійний розвиток дитини та її подальше навчання у школі.

 

Зміст та форми роботи за освітньою лінією «Мовлення дитини» У новій редакції Базового компонента дошкільної освіти мовленнєвий розвиток виділено в самостійний напрям. Освітня лінія «Мовлення дитини» є однією з основних і передбачає засвоєння дитиною культури мовлення та спілкування, елементарних правил користування мовленням у різних життєвих ситуаціях. За освітньою лінією «Мовлення дитини» складовими змісту роботи з мовленнєвого розвитку дошкільників є: звукова культура мовлення; словникова робота; граматична правильність мовлення; зв'язне діалогічне і монологічне мовлення. Змістове наповнення освітньої лінії «Мовлення дитини» акцентує увагу педагогів не на розв'язання окремих завдань мовленнєвого розвитку дітей, а на цілісному підході до формування мовно-мовленнєвої компетенції (в єдності її складових) як одного з ключових критеріїв і водночас вагомої умови становлення й розвитку мовленнєвої особистості дошкільника. Заняття як провідна форма роботи з розвитку мовлення та навчання рідної мови Останнім часом під час організації освітнього процесу в дошкільному закладі значну увагу приділяють: інтеграції змісту дошкільної освіти; реалізації принципу інтеграції в побудові різних видів занять; наданню пріоритету заняттям інтегрованого типу. Проте значення спеціально організованих мовленнєвих занять не зменшилося. Адже саме під час роботи на занятті педагог має змогу формувати в дітей уміння:   використовувати в мовленні: інтонаційні засоби виразності; порівняння; образні вирази;   контролювати: темп мовлення; силу голосу;   творювати ступені порівняння прикметників;   узгоджувати слова в реченнях різних конструкцій;   складати сюжетні розповіді тощо. На заняттях з розвитку мовлення вихователь проводить цілеспрямовану лінгвістичну підготовку дітей до навчання у школі, комплексно формує мовленнєві вміння й навички, збагачує словник дітей. Тож заняття різних видів і типів є провідною формою навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення. Класифікація мовленнєвих занять За способом організації: індивідуальні, на яких об'єднують дітей одного рівня мовленнєвого розвитку(1-4 особи) індивідуально-групові (4-8 осіб) групові (до 15 осіб) фронтальні, або загальногрупові (з усіма дітьми вікової групи) За спрямованістю: тематичні, спрямовані на розв'язання одного мовленнєвого завдання (розвиток словника, формування граматично правильного мовлення, формування звукової культури мовлення чи зв'язного мовлення) комплексні, у процесі яких комплексно реалізують три мовленнєвих завдання (наприклад: розвиток зв'язного мовлення, формування звукової культури, граматично правильного мовлення) Методичні аспекти проведення спеціальних занять із розвитку мовлення Специфікою занять з рідної мови є те, що активність дітей на цих заняттях виявляється у сфері розумової діяльності.  Дитина має слухати, думати, відповідати на запитання вихователя. З огляду на це потрібно формувати в дітей навички організованої суспільної мовленнєвої поведінки, зокрема: слухати і чути інших; висловлюватися, коли запитують; слухати і розуміти мовлення, адресоване кожному. Запитання дітям слід ставити так, щоб спонукати їх до розмірковування: «Які ознаки підказали вам, що на картині зображено початок осені, а не кінець?», пошуку точної відповіді на запитання: «Яблуком можна пообідати чи перекусити?», зіставлення і свідомої оцінки кількох варіантів розв'язання мовленнєвого завдання: «Краще так чи так?». Завданням педагога є створити під час заняття комфортні умови, що дадуть змогу підтримати зацікавленість, ініціативність кожної дитини протягом усього заняття і сприятимуть її прагненню виявляти активність під час розв'язання мовленнєвих завдань. Такими умовами є: -  забезпечення позитивного емоційного тла заняття; -  зміна видів діяльності; -  використання ігрових прийомів навчання; -  урахування організаційних особливостей та часових меж заняття.   Позитивне емоційне тло заняття Кожне мовленнєве заняття має викликати в дітей почуття задоволення. Досягти цього педагог може за умови використання доступних і цікавих для дітей прийомів навчання, створення атмосфери емоційного комфорту для кожної дитини, доброзичливості, зацікавленості в успішному засвоєнні знань. Пожвавлює заняття зазвичай доречне використання під час роботи з дітьми таких засобів гумору, як-от: жарти, прислів'я, приказки, іронічні загадки, забавлянки тощо. Енергійність, емоційність, позитивний настрій педагога передаються вихованцям, що, у свою чергу, підвищує їхній інтерес до навчання, активізує мовлення. Зміна видів діяльності дітей на занятті Доцільно у процесі роботи на занятті почергово залучати дітей до різних видів діяльності, тобто поєднувати мовленнєві засоби з іншими засобами і способами відтворення змісту навчального матеріалу. Так, сприяючи введенню до активного словника дошкільників певного слова, наприклад «веселка», попросіть визначити його словесно ( що це?), описати за допомогою засобів образності (яка вона?), зобразити за допомогою долоньок, скласти з різноколірних стрічок, намалювати тощо. Залучення дітей до активної діяльності забезпечить їхню високу інтелектуальну-мовленнєву активність. Ігрові прийоми навчання дітей на занятті Однією з умов успішності мовленнєвої роботи на занятті є використання ігрових прийомів навчання. Серед них: ігри  (дидактичні; народні; рухливі з текстами та діалогами), ігрові вправи; сюрпризи; забавлянки; ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина є активним мовцем. Педагогам слід пам'ятати, що гра завжди має залишатися грою, яку не слід, як це подекуди буває, підміняти навчальною вправою. Лише за цієї умови можна реалізувати весь навчальний та виховний потенціал гри щодо мовленнєвого розвитку. Організаційні особливості мовленнєвого заняття Ефективність мовленнєвого заняття забезпечує його оптимальна організація. Розташовувати дітей на занятті варто так, щоб було зручно вести розмову (очі в очі) не лише з педагогом, а й з однолітками. Необхідно чергувати різні види дитячої активності, а також різні способи організації дітей для розв'язання мовленнєвих завдань із метою збереження інтересу та ініціативності дітей. Слід пам'ятати, що ефективність мовленнєвого заняття залежить від мовленнєвої активності дітей: чим більше говорять діти, тим ефективніше заняття. Часові межі мовленнєвого заняття Під час визначення часових меж заняття необхідно, насамперед, орієнтуватися на збереження у дітей працездатності та інтересу. Заняття має завершитись за мить до того, як діти самі про це попросять. Щоб відчути це, вихователю треба навчитися спостерігати за станом дітей і помічати явні та приховані ознаки втомленості дітей. Орієнтиром для вихователя щодо визначення доцільності часових меж заняття з розвитку мовлення мають слугувати затверджені нормативи тривалості занять у різних вікових групах. Специфіка організації занять інтегрованого типу Заняття інтегрованого типу - ефективний засіб для закріплення набутих дітьми мовленнєвих умінь та навичок і збагачення пізнавального досвіду. Для них є характерним те, що для більш повного й глибокого розкриття теми, успішного розв'язання мовленнєвих і розумових завдань вихователь використовує матеріал із різних розділів програми. Під час інтегрованих занять поєднують кілька напрямів діяльності дітей. Тому таке заняття, зазвичай, складається з кількох взаємопов'язаних частин. Усі вони підпорядковані певній меті і доповнюють одна одну. Залежно від того, завдання якого розділу програми є головними, на інтегрованому занятті пріоритетним може бути той чи той напрям діяльності: художньо-естетичний - музика, образотворче мистецтво; інтелектуально-мовленнєвий - ознайомлення з навколишнім середовищем, розв'язання соціально-комунікативних проблемних ситуацій; логіко-математичний; природний тощо. Мовленнєва робота у процесі інтегрованого заняття є його смислоутворювальним стрижнем. Вона забезпечує єдність усіх навчально-пізнавальних завдань. Спілкування, що активізує пізнавальну діяльність дітей, - саме той вид мовленнєвої діяльності, що має бути пріоритетним на заняттях інтегрованого типу. Таке спілкування сприяє: закріпленню знань дітей із різних розділів програми; активізації, уточненню і збагаченню словника; розвитку діалогічного й монологічного мовлення; формуванню комунікативних навичок; удосконаленню виразності мовлення, загальної культури мовлення. Плануючи інтегровані заняття, слід пам'ятати, що їх часова тривалість має відповідати віковим особливостям дітей. Інтегровані заняття можна проводити, починаючи з першої молодшої групи. Комбінувати освітні завдання, плануючи інтегровані заняття, можна по-різному. Об'єднує їх тема заняття, відповідно до якої і добирають змістові елементи з різних розділів програми та різні види діяльності дітей. Так, завдання з музичного виховання, ознайомлення з довкіллям, художньої літератури чи образотворчого мистецтва поєднують із завданнями з розвитку мовлення: спочатку дітям читають вірші, вони слухають музику, разом з дорослим співають пісні, присвячені певній темі, потім малюють чи розглядають картинки (слайди, ілюстрації). Види занять інтегрованого типу Заняття інтегрованого типу за характером діяльності зазвичай поділяють на такі види: навчально-пізнавальне; навчально-ігрове (заняття-гра; заняття-змагання; заняття-розвага; контрольне). Навчально-пізнавальне заняття Навчально-пізнавальне заняття спрямоване передусім на засвоєння навчального матеріалу, визначеного програмою. Під час навчально-пізнавального заняття застосовують такі форми роботи з розвитку мовлення, як: словесні дидактичні ігри; різні види роботи з художніми текстами; коментована діяльність, що поступово переходить у доказове коментування;описові та пояснювальні розповіді тощо. Навчально-ігрове заняття Навчально-ігрове заняття зазвичай на певному ігровому сюжеті, має єдину сюжетну лінію, що є стрижнем усього заняття і визначає його логіку. Ігровий сюжет передбачає розгортання дії в уявній ігровій ситуації для підсилення враження, від якої можуть бути використані елементи театралізації. При цьому всі навчальні, пізнавальні, розвивальні, мовленнєві завдання діти розв'язують у процесі розгортання ігрового сюжету на хвилі природного інтересу, що й дає змогу педагогу забезпечити високий рівень пізнавальної активності впродовж усього заняття. Заняття-гра Заняттю-грі притаманні такі ознаки, як: ігрові ролі; ігрові правила; ігрові дії; підбиття підсумків гри. Заняття-гра має тренінговий характер і спрямоване на закріплення мовленнєвих знань, умінь і навичок. Заняття-змагання Із дітьми старшого дошкільного віку проводять заняття-змагання у таких формах, як: літературна вікторина; турнір знавців; конкурс творчих розповідей, етюдів-мініатюр, описів тощо. Заняття-розвага Заняття-розвага може мати характер шоу, яке проводиться на відповідну тему і за попередньо розробленим сценарієм. На таких заняттях часто присутні глядачі - інші діти чи батьки. Заняття-розваги - це підсумкові інтегровані заняття, на яких діти не отримують нових знань, натомість вони отримують позитивні емоції і задоволення. Контрольне заняття Особливе місце у системі мовленнєвої роботи посідають контрольні заняття, які планують і проводять в усіх вікових групах. Їх кількість, мету і зміст визначає вихователь. Починаючи з середньої групи, доцільно відводити по три заняття для кожної перевірки мовленнєвих навичок і вмінь дітей протягом року, що дає змогу вихователю вчасно коригувати індивідуальну мовленнєву роботу з дітьми. Засоби й методи роботи з розвитку мовлення Оновлення підходів до організації занять з розвитку мовлення дітей потребує й оновлення засобів і методів розвитку мовлення дітей. Традиційні методи не втратили своєї актуальності. Змінилися не самі методи, а характер їх використання, позиції педагога і дітей у процесі їх застосовування. Так, науковці рекомендують віддавати перевагу використанню творчих мовленнєвих завдань і вправ, реалізації принципу багатоваріантності у процесі їх розв'язання. Водночас з'явились інноваційні методи і засоби розвитку мовлення дошкільників, серед яких побудова заняття у вигляді словесних подорожей у світ казки, фантазії, природи, мистецтва, звуків, фарб, книги тощо. Такі заняття можна проводити як у формі діалогу, так і у формі полілогу. Полілог як один з ефективних методів мовленнєвої роботи Полілог - дискусійна не репродуктивна бесіда трьох і більше учасників, спільний пошук відповідей на проблемні запитання у процесі обговорення. Кожен учасник полілогу має рівні права, зокрема й основне право - право помилитися, усвідомити свою помилку та виправити її самостійно. У репродуктивній бесіді (основній формі діалогу з дітьми в дошкільному закладі), коли відповіді майже на всі запитання уже відомі, а потрібно виявити лише, як діти засвоїли матеріал, вихователь виконує роль ведучого, а у полілозі він - режисер. Кожен учасник полілогу має право висловлювати і обстоювати власну думку, навіть якщо вона не збігається із загальною, традиційною. Будь-яка відповідь приймається як можлива, як варіант розв'язання проблеми. Вихователю, як авторитетній особі після завершення розмови, слід аргументовано висловити свою позицію. Діти при цьому можуть або залишитися при своїй думці, або прислухатися до думки поважної досвідченої людини. Зазвичай діти приймають позицію вихователя, однак тепер це вже не нав'язана думка, а власне рішення. Така форма спілкування і навчання сприяє: формуванню в дітей прагнення мати власну думку, звички самостійно мислити; розвитку здібностей (формулювати та аргументувати свою думку, висловлювати думки найдоцільнішими способами, обстоювати власну позицію відповідно до вікових можливостей). Полілог - один з методів розвитку словесної творчості дітей у процесі пізнавальної діяльності. Важливою організаційною умовою для полілогу є спілкування «очі в очі», що передбачає розташування дітей у колі, на одному рівні з дорослим із метою створення довірливої атмосфери та забезпечення участі кожного в обговоренні. Полілог використовують як на заняттях з розвитку мовлення, так і на інших заняттях. Індивідуальна мовленнєва робота поза межами організованого навчання Нині освітній процес зорієнтований на скорочення часу, відведеного для організованого фронтального навчання на заняттях, на користь збільшення часу на особистісне самовизначення дитини в умовах розвивального середовища. Отож і робота з розвитку мовлення має вийти за межі організованого навчання і набути різних індивідуальних форм. Метою індивідуальної мовленнєвої роботи є закріплення мовленнєвих умінь і навичок, яких діти набули на заняттях. Так, за потреби в постановці певного звука, показу його артикуляції та закріплення вимови в чистомовці, скоромовці, іншій мовленнєвій діяльності, індивідуальну роботу з тією самою дитиною проводять кілька разів на тиждень, допоки не зникне мовленнєва вада. У процесі самостійної пізнавальної, художньої, театральної або фізичної діяльності реалізують ті самі завдання з розвитку мовлення дітей, що й на заняттях, і ті, які складно успішно розв'язувати на заняттях. Тож у повсякденні відбувається подальший розвиток усного мовлення.   Мовленнєва компетенція - це вміння адекватно й доречно спілкуватися рідною мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення. Вікові особливості розвитку мовлення дошкільників Мовленнєву компетенцію потрібно формувати в дітей вже з раннього віку. Ще до школи дитина повинна освоїти відповідні мовленнєві знання, вміння і навички, необхідні їй для спілкування.  Зміст і прийоми роботи з дітьми значно залежать від їхніх вікових особливостей. Так, для розвитку мовлення дітей третього року життя важливо використовувати різні режимно-побутові процеси, під час яких педагог, спілкуючись з малюками, має: вправляти їх у називанні предметів, їхніх якостей, дій - «Деревянна пірамідка», «Кулька котиться»; учити дітей супроводжувати свої дії мовленням - «Мию руки», «Вдягаю сорочку»; формувати в дітей здатність звертатися до дорослих і однолітків із проханням чи пропозиціями - «Дай, будь ласка, ляльку», «Давай гратися кубиками». Мовленнєві завдання у роботі з дітьми четвертого року життя значно ускладнюються. Діти починають активно використовувати в мовленні засвоєні раніше слова. Тому у процесі рольових ігор, спостережень, трудових доручень слід не лише збагачувати й активізувати словниковий запас дітей, а й вправляти їх у використанні в мовленні іменників у знахідному і родовому відмінках множини («У парку було багато дерев»), учити правильно узгоджувати слова в реченні. Поряд з цим слід цілеспрямовано працювати над формуванням звукової культури мовлення, вправляти дітей у правильній звуковикові. Для цього можна використовувати предметні картинки, іграшки, невеликі вірші. На п'ятому році життя розширюється уявлення дитини про діяльність людей, про довкілля, з'являються нові теми для спілкування з однолітками і дорослими, виникає потреба домовитися про гру, узгодити трудові дії. Відтак основну увагу необхідно приділяти розвитку діалогічного й монологічного мовлення, формуванню навичок культури мовлення (ввічливо звернутися, привітатися, подякувати, попрощатися тощо). Дітей шостого року життя слід навчати граматично правильного, чіткого, виразного мовлення. Вихователь має звертати особливу увагу на помилки в мовленні дітей під час повсякденного спілкування. Із дітьми, які припускаються помилок у вимові звуків, неправильно вживають граматичні форми, проводять спеціальні ігри та вправи на їх виправлення. Для вироблення правильного темпу мовлення, закріплення вміння керувати силою голосу вивчають з дітьми скоромовки і лічилки. Особливої уваги потребує навчання дітей пояснювального описового мовлення. Ефективним прийомом при цьому є словесні доручення (пояснити товаришу нову дидактичну чи рухливу гру, трудовий процес, зміст малюнка тощо). Розвитку зв'язного мовлення, його виразності сприяє участь дітей у грі-драматизації, демонстрації лялькового театру, інсценування художніх творів тощо. Варто всіляко заохочувати мовленнєві успіхи дитини, адже це надає їй впевненості в своїх силах, активізує комунікативну діяльність, а отже, створює сприятливі умови для успішної підготовки до шкільного навчання. Програма залишається орієнтиром базового рівня мовленнєвого розвитку дитини на кожному віковому етапі. Вихователю надається право вільно використовувати програмний матеріал із розвитку мовлення у межах однієї програми чи з інших варіативних програм. У молодшій групі з дітьми (5-6 осіб), які правильно вимовляють усі звуки (тобто випереджають базовий рівень розвитку), вихователь повинен працювати за програмою середньої чи навіть старшої групи або за іншою тематичною (більш складною) програмою, що отримала експертне оцінювання. Отже, врахування рівня мовленнєвого розвитку кожної дитини, розумне поєднання традицій та інновацій у сучасній організації мовленнєвої роботи з дошкільниками забезпечить її ефективність і реалізацію завдань, визначених у Базовому компоненті дошкільної освіти.   


Розвиток зв’язного мовлення дошкільників. Основні напрямки роботи

 

Науковці й практики традиційно вбачають мету навчання дітей рідної мови на етапі дошкільного дитинства у розвитку усного мовлення як засіб спілкування та пізнання довкілля. Корифеї вітчизняної методики К. Ушинський і С. Русова пов’язували реалізацію головної мети з розвитку мовлення з виконанням різних вправ, складених на найкра­щому літературно-художньому матеріалі, та формуванням у дітей здат­ності зв’язко, логічно, граматично правильно висловлювати власну думку. Якщо загалом таке бачення мети роботи з формування мовлення до­шкільнят залишалося майже незмінним, то її пріоритетні напрями на певних етапах визначалися кожного разу по-іншому. Так, у. першій половині XX ст. характерним було спрямування на загальне функціо­нальне застосування мовлення як засобу спілкування і пізнання довкіл­ля. У програмах навчання і виховання дошкільників майже до середини 70-х років робота з розвитку мовлення навіть не виокремлювалася у спеціальний розділ, а розглядалася як структурний компонент загаль­ної роботи й ознайомлення з навколишнім та явищами природи. Відсутність чіткості, конкретності у формулюванні мовленнєвих зав­дань надавали процесу навчання мови формального характеру, що за­важало максимально використовувати потенціал дошкільного віку щодо опанування мовлення. Такий стан спричинювала передусім відсут­ність системи наукових досліджень із проблем розвитку мовлення до­шкільнят.

Із середини 70-х років під керівництвом відомого психолінгвіста Ф. Сохіна системно досліджувалися різні аспекти проблеми, що дало змогу визначити ще один із пріоритетних напрямів, пов’язаний із фор­муванням у дітей елементарного усвідомлення явищ мови й мовлення, розвитком мовного чуття. Завдання розвитку мовлення та елементар­ного навчання дітей мови виокремились у спеціальний розділ освітньої роботи, завдяки чому вдалося досягти певного прогресу в організації роботи з формування мовлення дошкільнят. Проте характерною рисою спрямування методики тих часів була орієнтація на пріоритети розвит­ку окремих мовленнєвих умінь і навичок, які співвідносилися з основ­ними розділами мови — фонетикою, лексикою, граматикою. Головні зав­дання методики розвитку мовлення в дошкільних закладах того часу наведено на схемі 9: виховання звукової культури мовлення, розвиток словника, формування граматичної правильності мовлення, розвиток зв’язного, діалогічного й монологічного мовлення, завдання ознайом­лення дошкільнят з художньою літературою та навчання основ грамо­ти. Виокремлення завдань розвитку мовлення має умовний характер, оскільки в процесі роботи усі завдання взаємопов’язані, що зумовлюється об’єктивно існуючими зв’язками між різними одиницями мови. Розви­ваючи словниковий запас дитини, треба прагнути досягти правильної, чіткої звуко-, слововимови, засвоєння різних граматичних форм, уміння сполучати слова в речення, речення у текст. Тому принцип комплексно­го підходу до розв’язання мовленнєвих завдань є одним із провідних у дошкільній лінгводидактиці. Сучасна методика наповнює визначені на цій схемі основні змістові лінії оновленим змістом. Зауважимо лише, що останні завдання дещо випадають із загальної низки завдань. Так, ознайомлення дітей з фольклорними й літературними творами визна­чає важливий напрям виховної та освітньої роботи дошкільного закла­ду, пов’язаний із застосуванням найефективнішого засобу — художньо­го слова. Ще з часів Я. А. Коменського педагоги й батьки прагнули на найкращих зразках літературно-мовленнєвого матеріалу розвивати мовлення дітей: під впливом художнього слова збагачується словник, розвивається образність мовлення, поетичний слух, мовлсннєвотворча діяльність, відбувається формування естетичних і моральних понять. Отже, правильно сформульоване завдання розвитку мовлення засоба­ми літератури і фольклору сприяє формуванню культури мовлення,ка не може існувати без виховання у дітей інтересу та любові до ху­дожнього слова.

Якщо всі попередні завдання стосувалися розвитку усного мовлення, то навчання дітей основ грамоти — це перехід від усного до писемного мовлення. Означений напрям має велике значення для мовленнєвого розвитку дошкільнят. Оволодіння основами грамотності стає можливим лише у разі освоєння дитиною усного мовлення, тобто має бути підготовленим усім попереднім розвитком малюка. Водночас ознайом­лення зі знаковою системою мови зумовлює її свідоме сприймання як об’єкта вивчення, позитивно впливає на якість усного мовлення, його адекватність і доречність.

Якщо у попередні роки головна увага приділялася формуванню окремих мовленнєвих умінь і навичок на основі елементарного усві­домлення мовних явищ, то метою сучасної лінгводидактики на ета­пі дошкільного дитинства є виховання мовної особистості, тобто фор­мування особистості, яка адекватно, доречно, вільно і творчо викори­стовує мову в різних ситуаціях буття для реалізації власних мов­леннєвих завдань. Перш ніж конкретизувати означену мету, потрібно усвідомити, з яких структурних компонентів складається щодо су­часної лінгводидактики зміст процесу формування мовлення дошкіль­нят.

До структурних компонентів належать: мовленнєва компетенція як одна з ключових базисних характеристик особистості; мовленнєвий розвиток, тобто формування певних мовленнєвих умінь і навичок, що забезпечують функціонування мовлення; навчання мови, пов’язане з певним обсягом елементарних знань про мову і мовлення, що формуються на основі розвитку мовного чуття і водночас зумовлюють цей розвиток; мовленнєве виховання, мета якого — виховання мовленнєвої культури особистості. Розгляньмо значення коленого з цих термінів.

Мовленнєва компетенція означає готовність і спроможність осо­бистості адекватно й доречно використовувати мову в конкретних си­туаціях буття (висловлювати власні думки, бажання, наміри, прохання тощо), застосовуючи при цьому як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

Розвиток мовлення — цілеспрямоване формування у дітей певних мовленнєвих навичок і вмінь (правильної звуковимови, доречного до­бору або сполучення слів чи інших мовних і позамовних засобів, вико­ристання слів у відповідній граматичній формі тощо), які забезпечують функціонування процесу мовлення відповідно до мовних норм.

Навчання мови передбачає засвоєння й усвідомлення дітьми норм, що склалися історично у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці, та адекватне застосування знань про мовні норми у мовлен­нєвій діяльності.

Мовленнєве виховання пов’язане з вихованням у дошкільнят лю­бові, поважного ставлення до рідної мови як до скарбниці, багатющого надбання нашого народу; прагнення висловлюватися правильно, дотри­муватися культури рідної мови. Водночас йдеться про високий (відпо­відно до вікових можливостей дітей) рівень опанування мови — вихо­вання мовленнєвої культури як такої оеобистісної якості, що відобра­жає рівень загальної культури, мислення дитини. Мовленнєва культура виявляється не лише у наслідуванні норм, а й умінні свідомо обирати найдоцільніші варіанти мовленнєвої поведінки (точні у смисловому відношенні, стилістично доречні, виразні), знаходити адекватну щодо ситуації мовленнєву форму.

         Триєдина мета мовленнєвого розвитку і навчання мови на етапі до­шкільного дитинства у сучасній дошкільній лінгводидактиці запропоно­вана та науково обгрунтована російським ученим Ф. Сохіним. В Ук­раїні її конкретизували, доопрацювали, доповнили дослідники наукової школи під керівництвом академіка А. Богуш. Стрижнем системного підходу є об’єднання трьох генеральних напрямів: структурного, функ­ціонального і когнітивного.Структурний напрям пов’язується з формуванням різних струк­турних рівнів мови.

Процес формування мовлення в дошкільному дитинстві відбувається на всіх рівнях — фонетичному, лексичному, граматичному, текстовому, оскільки дитина опановує всі основні одиниці мови: звук, слово, слово­форми, словосполучення, речення і текст. Тож зауважимо, що результатив-!сть процесу мовленнєвого розвитку забезпечує міцний взаємозв’язок Івдань виховання звукової культури мовлення, розвитку словника,формування граматично правильного мовлення та розвитку зв’язного діалогічного й монологічного мовлення.

Функціональний, або комунікативний, напрям, спрямований на реалі­зацію комунікативної та інших функцій мови, пов’язаних з розвитком і застосуванням зв’язного мовлення, двох форм мовленнєвого спілкуван­ня — діалогу і монологу. У процесі навчання мови у дитини з’являються потреби в нових мовленнєвих засобах та нових формах побудови мов­леннєвого висловлювання. Ускладнення мовленнєвих умінь відбувається під час переходу від діалогічного до інших форм монологічного мовлення.

Когнітивний, пізнавальний напрям передбачає розвиток здібності до елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення, тобто реалізацію певною мірою інтелектуальної функції мови. Формування та функціону­вання понять неможливе поза семантикою слів, словосполучень, форму­вання та функціонування суджень, висновків — поза структурою та семантикою синтаксичних конструкцій, розгорнутих висловлювань (тексту). Водночас відбувається зворотний процес — від інтелекту до мови, що умовно можна визначити як аналіз лінгвістичної функції інте­лекту, його ролі у свідомому опануванні мови.

Якість зв’язного мовлення залежить від рівня розвитку всіх на­прямів мовлення (фонетичного, лексичного, граматичного), в ній виявляються усі досягнення дошкільника в опануванні рідного мовлення. Отже, не менш значущим е структурний напрям, пов’язаний з розвит­ком фонетичного, лексичного, граматичного напрямів мовлення,

У сучасній дошкільній лінгводидактиці особливої ваги набуває третій напрям, який безпосередньо пов’язаний з особистісним спрямуванням завдань розвитку мовлення. Якщо на попередніх етапах переважали репродуктивні способи навчання мови та розвитку мовлення, то «Базо­вий компонент дошкільної освіти>> орієнтує на активну позицію дитини у процесі опанування мови. Цілеспрямована робота з орієнтування у мовних явищах підводить дошкільника до формування елементарних мовних узагальнень, що на лексичному рівні виявляється в поглибленому розумінні семантики слів, на граматичному — у сфері словотвору та словотворчості, на рівні розгорнутого зв’язного висловлювання (тек­сту) — в умінні складати самостійне зв’язне висловлювання послідовно, логічно, виразно, граматично правильно. Саме тому сучасна лінгводи-дактика орієнтує на широке застосування активних способів навчання, що стимулюють не лише репродукування одиниць мовлення в само­стійному висловлюванні дошкільника, а й їх продукування.

Коротко схарактеризуємо кожне із завдань, їх зміст визначається лінгвістичними поняттями та психологічними особливостями оволодін­ня мовою.

1.  Виховання звукової культури мовлення зумовлюється тим, що звук — найменша одиниця мови, а розвиток сприймання мовлення і формування правильної звуковимови становлять онтогенетичне первинне завдання розвитку мовлення. Виховання звукової культури мовлення містить три підгрупи мікрозавдань:

• на основі розвитку та поступового вдосконалення органів, що беруть участь у формуванні мовлення (слуху, дихання та артикуляції), відбу­вається формування мовленнєвого слуху, правильного мовленнєво­го дихання, звуко- і слововимови, виховання орфоепічної правиль­ності мовлення;

диференціація звуків мови, формування елементарних уявлень про їх характеристики, символічне та знакове визначення їх як основи грамотності;

виховання інтонаційної виразності мовлення, свідомого оволодіння мовними (тон, тембр, наголос, сила голосу), позамовними (жести, мімі­ка, постава) та інтонаційними засобами виразності відповідно до умов та завдань спілкування.

2.  Розвиток словника. У дошкільному віці традиційно центральним завданням лексичного розвитку визначалося розширення словниково­го запасу в процесі ознайомлення з довкіллям, тобто кількісне накопи­чення лексики, насамперед в активному словнику.

Проте лексичні одиниці утворюють навколо себе безліч різноманіт­них пересічених структурно-системних зв’язків — семантичні поля. Отже, людина в мовленнєвому акті оперує не окремими словами, а семантичними полями, з яких вона вибирає слово, щоб висловити свою дум­ку (В. Звягінцев). Крім кількісного росту, головною умовою свідомої будови мовлення є формування в дитини дошкільного віку розуміння семантичного значення, смислової структури слів, тобто якісне освоєн­ня лексики. Змістом цієї роботи є формування вміння добирати най­доцільніші для конкретного висловлювання слова, ознайомлення ді­тей з поняттями полісемії, антонімами і синонімами, переносними зна­ченнями слів та словосполучень (метафора, фразеологізми, образні при­слів’я). Отже, виокремимо завдання, що становлять зміст лексичної роботи:

•    кількісне накопичення лексики, тобто збагачення лексичного запасу дитини;

•    усвідомлення семантичного значення слів, доречне застосування їх відповідно до контексту висловлювання, тобто уточнення значення слів;

•    активізація лексичного запасу.

8. Формування граматичної правильності мовлення. Завдання формування мовлення дошкільників передбачають засвоєння ними морфології, що вивчає структуру слова та граматичне значення в ме­жах слова (відмінювання за родами, числами, відмінками); словотвору (аспектів творення нових слів, функціонування й будови похідних і складних слів), синтаксису (способів поєднання слів у словосполучен­ня, порядку розташування слів, загальних властивостей речення). За­своюючи граматичні правила практичним шляхом, дитина починає розуміти смислові зв’язки, навчається правильно будувати речення та об’єднувати їх у зв’язне висловлювання.

Науковці, визнаючи стратегічне спрямування роботи з формування граматичної будови мови, зауважують, що ядро її у засвоєнні дітьми мовних узагальнень, яке має відбуватися не шляхом наслідування мов­них зразків педагога, а насамперед завдяки власним продуктивним діям, активній мовленнєвій практиці.

4. Розвиток зв’язного мовлення передбачає формування діалогіч­ного і монологічного мовлення. Упродовж багатьох років у методиці обговорювалося питання: навчати чи не навчати дітей діалогічного мов­лення, адже за своєю природою воно входить у життя дитини з перших годин її життя. Спілкуючись з тими, хто його оточує, малюк мимоволі навчається слухати і розуміти звертання іншої людини, ставити запитання, підтримувати розмову. Сучасна методика розглядає поняття діалогіч­не мовлення не ізольовано, а в контексті поняття комунікація, яке містить не тільки мовленнєвий, а й психологічний, соціально-культурний аспекти. У процесі формування діалогічного мовлення потрібно реалізовувати такі завдання:

•    навчати дітей презентувати себе оточенню та розуміти комунікатив­ну поведінку співрозмовника (його стан, настрій, наміри) за допомо­гою мовних, позамовних та інтонаційних засобів виразності;

ознайомлювати дітей з основними правилами мовленнєвого етикету та виховувати якості культурного співрозмовника (повагу до людини, стриманість, толерантне ставлення позиції до іншого); розвивати вміння вести діалог: ставити запитання, відповідати по суті поставленого запитання, підтримувати розмову; розвивати вміння творчо використовувати комунікативні еталони (привітання, прощання, вибачення, прохання, відмови тощо) відпо­відно до конкретної ситуації.

Розвиток зв’язного монологічного мовлення передбачає: Іавчання дітей переказу текстів;оволодіння різними видами розповіді (описом, повідомленням, мірку­ванням) на основі елементарних уявлень про структуру, функціо­нальне призначення тексту, засоби образності;

• формування якостей самостійного зв’язного висловлювання: ціль­ності, змістовності, логічної послідовності, образності, креативності. 5. Формування елементарного усвідомлення явищ мови і мов­лення. Процес оволодіння мовою, за Ф. Сохіним, характеризується не лише відтворенням зразків мовлення дорослих на основі наслідування та інтуїтивного засвоєння мовних засобів і норм, а й передусім розвит­ком мовних узагальнень та елементарного усвідомлення мовних явищ. Засвоєння мови дітьми — це не просте ознайомлення зі словами і за­кладання їх у пам’ять, а розвиток мовної здібності, здатність миттє­во актуалізувати потрібні слова, доречні саме в конкретній ситуації. Отже, виокремлюючи означене завдання, слід зауважити, що цілеспря­мована робота з розвитку мовлення дітей має відбуватися на іншому, вищому рівні, тобто не зводитися тільки до уподобання дітьми мовлен­нєвого зразка педагога, а спрямовуватися на розвиток мовного чуття, мовної здібності дошкільника. В різних формах роботи з розвитку мовлення та її напрямах треба створювати умови для самостійних спо­стережень дітей над мовою, для саморозвитку мовлення, здійснення кон­тролю і самоконтролю над висловлюваннями.

 

 

 


Сьогодні система дошкільної освіти зазнає суттєвих змін. Важливим аспектом освіти є формування у дитини «навчити вчитися самому». Перед педагогом стоїть завдання навчити дитину ставити перед собою мету і завдання, знаходити способи їх вирішення, а головне знаходити потрібну інформацію для вирішення поставленого питання серед величезної кількості джерел інформації. Сучасній дитині необхідно не стільки багато знати, скільки послідовно і доказово мислити, проявляти розумову активність. Зміст і методи навчання дошкільнят спрямовані на розвиток уваги, пам'яті, творчої уяви, на вироблення вміння порівнювати, виділяти характерні властивості предметів, узагальнювати їх за певною ознакою, отримувати задоволення від знайденого рішення. Коли дитина сама діє з об'єктами, вона краще пізнає навколишній світ, тому пріоритет в роботі з дітьми слід віддавати практичним методам навчання. У зв'язку з цим перед нами педагогами стоїть завдання пошуку нових нестандартних форм взаємодії з вихованцями. На зміну традиційному приходить продуктивне навчання, яке спрямоване на розвиток творчих здібностей, формування у дошкільнят інтересу до творчої діяльності. Одним з перспективних методів, які сприяють вирішенню даної проблеми, є лепбук.

Лепбук «lapbook» (книга на колінах) - це книга або папка будь-якої форми та з будь-якої теми, з вкладеними у неї оформленими у оригінальний спосіб різноманітними міні-книжками, віконечками, малюнками, іграми.

22січня в дошкільному закладі, для педагогів, була проведена ділова гра «Презентація інноваційних майстерень. Використання леп буків у роботі з дітьми дошкільного віку»

Метою було підвищення професійної компетентності педагогів, підвищення пізнавальної активності дошкільників на основі використання лепбука.


З 22-24 жовтня 2018 по підготовці до педагогічної ради «Формування природничо-екологічної компетентності сучасного дошкільника» були проведені колективні перегляди. 


Людина – частина природи, але найчастіше саме вона робить згубний вплив на навколишній світ. Формування активної позиції «захисника і друга» світу природи є основою у вихованні екологічної культури дошкільників. Діти особливо вразливі і чуйні, тому активно включаються у всі заходи щодо захисту тих, хто цього потребує. Важливо показати дітям, що люди займають більш сильну позицію по відношенню до світу природи (наприклад, рослини зів'януть без поливу, птиці взимку загинуть від холоду без годівлі). Тому нам слід спрямувати всі зусилля на те, щоб усе живе на землі розвивалося і приносило радість (наприклад, ранковий спів птахів під вікном буде приємно тим, хто їх годував взимку, а квітучий квітка на вікні порадує тих, хто його поливав).

Отримані знання про навколишній світ повинні підкріплюватися практичною діяльністю та наочними прикладами для того, щоб діти бачили позитивний результат своєї діяльності і мали бажання удосконалювати свої досягнення.

27 листопада в дошкільному закладі було проведено засідання педагогічної ради з проблеми «Формування природничо-екологічної компетентності сучасного дошкільника»

Педагоги в повній мірі змогли розкрити питання екологічного виховання дітей дошкільного віку. Були цікавими та змістовними доповіді, змогли показати ті форми роботи, які використовують в своїй роботі, а ще свою обізнаність з даного питання. 


НАКАЗ

 

21.06.2018                                                                                      № 505

 

Про організацію методичної роботи

з педагогічними кадрами закладів

дошкільної освіти міста

в 2018-2019 навчальному році

 

Керуючись Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Положенням «Про дошкільний навчальний заклад», Базовим компонентом дошкільної освіти і обраних освітніх програм змісту освіти, Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, нового Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів (затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 № 234), відповідно до листа Міністерства освіти і науки України «Щодо особливостей організації діяльності закладів дошкільної освіти в 2018-2019 навчальному році»

 

НАКАЗУЮ:

 

1. Пріоритетними напрямами освітньої діяльності закладів дошкільної освіти вважати:

- організацію сучасного освітнього середовища закладу дошкільної освіти, сприятливого для формування гармонійно розвиненої особистості, та реалізацію індивідуальних творчих потреб кожної дитини;

- формування економічної, екологічної, соціальної і здоров’язбережувальної компетентностей дошкільників на основі впровадження ідей освіти для сталого розвитку;

- забезпечення доброзичливого, бережливого ставлення до дитини без спонукання і насилля – визнання самооцінності кожного вікового періоду;

- упровадження дошкільної, інтегрованої медіаосвіти, спрямованої на збалансований та інтелектуальний розвиток особистості дитини;

- забезпечення освітнього процесу на принципах наступності закладу дошкільної освіти – початкової школи в умовах реформування освіти;

- залучення педагогічних працівників ЗДО до участі в проектах різних рівнів та спрямування, пошуково-експериментальній діяльності.

2. Затвердити міський методичний актив з питань дошкільної освіти у складі:

Адаменко Г.І. ‑ методист ІМЦ, керівник методичного активу;

Якименко Н.І. – завідувач ЗДО № 14;

Слюсар А.С. – завідувач ЗДО № 13;

Волошина С.О. – вихователь-методист ЗДО № 10;

Лєгарєва О.Л. – вихователь-методист НВК № 11;

Артюх Т.Д. – вихователь-методист ЗДО № 31.

3. Визначити  заклади дошкільної освіти № 16, 28 базовими з проблеми «Реалізація Базового компонента дошкільної освіти Державного стандарту дошкільної освіти».

4. Методисту Інформаційно-методичного центру Адаменко Г.І.:

4.1. Здійснювати методичний супровід діяльності педагогічних колективів закладів дошкільної освіти на вирішення методичної проблеми «Створення сприятливих умов для формування гармонійно розвиненої особистості відповідно до освітньої реформи «Нова українська школа».

4.2. Зміст та завдання методичної роботи спрямувати на:

- зміцнення навчально-методичної та матеріально-технічної бази  закладів дошкільної освіти;

- поліпшення якості дошкільної освіти шляхом розробки механізму, що забезпечує її сталий інноваційний розвиток;

- актуалізацію питань безпеки життєдіяльності дошкільників;

- модернізацію системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

4.3. Забезпечити ефективну роботу міських методичних структурних підрозділів (додаток 1):

 

з/п

Форми методичної роботи

Керівник

Термін проведення

1.

Методичні обєднання:

- вихователів груп раннього віку;

 

 

 

- вихователів груп молодшого та середнього дошкільного віку;

 

- вихователів груп старшого дошкільного віку;

 

- музичних керівників;

 

 

 

 

- інструкторів із фізичної культури та плавкерівників;

 

- вихователів-методистів.

 

Адаменко Г.І.,

Лєгарєва О.Л

 

 

Адаменко Г.І.,

Артюх Т.Д.

 

Адаменко Г.І.,

Волошина С.В.

 

Адаменко Г.І.,

Ігнатенко М.О.

Борисенко І.Г.

 

 

Адаменко Г.І.,

Лемешенко Н.Г.

 

Адаменко Г.І.

Згідно з графіком та планом роботи

2.

Творчі групи з проблем:

- «Методи та прийоми мнемотехніки в освітньому процесі закладу дошкільної освіти».

 

Адаменко Г.І.,

Гончаренко О.Б.

Згідно з графіком та планом роботи

3.

Семінари-практикуми для керівників зображувальної діяльності.

Адаменко Г.І.

Згідно з графіком та планом роботи

4.

Проблемні семінари для керівників закладів дошкільної освіти.

Адаменко Г.І.

Згідно з графіком та планом роботи

5.

Семінари, семінари-практикуми для вчителів-логопедів, вихователів логопедичних груп ЗДО.

Стахова Л.Л.,

Кравцова І.В.

.

Згідно з графіком та планом роботи

6.

Школи професійної майстерності:

 

- молодого керівника;

 

 

- школа молодого логопеда;

 

 

- молодого вихователя-методиста;

 

 

- молодого вихователя;

 

 

- молодого музичного керівника.

 

 

Феденко О.О.,

Адаменко Г.І.,

 

Феденко О.О.,

Стахова Л.Л.

 

Адаменко Г.І.,

Кривонос Л.В.

 

Адаменко Г.І.,

Коваленко С.В.,

Космач І.О.

Адаменко Г.І.,

Борисенко І.Г.,

Ігнатенко М.О.

Згідно з графіком та планом роботи

7.

Школа передового педагогічного досвіду.

Адаменко Г.І.

Згідно з планом роботи

 

4.4. Провести міські  тематичні заходи згідно з графіком (додаток 2).

         4.5. З метою обміну досвідом роботи  провести протягом навчального року співбесіди з керівниками та творчі звіти вихователів-методистів ЗДО.

         4.6. Надавати кваліфіковану допомогу керівникам закладів дошкільної освіти з питань атестації педагогічних працівників, проводити творчі звіти педагогів, які будуть атестуватися в 2019 році на присвоєння або підтвердження вищої кваліфікаційної категорії, педагогічного звання.

         4.7. Забезпечити підвищення кваліфікації педагогічних працівників різних категорій (згідно із заявками).

         4.8. Інформувати педагогів про нові досягнення психолого-педагогічної науки, передової педагогічної практики, нові технології навчання та управління. Здійснювати огляди новинок педагогічної та методичної літератури, моніторингові дослідження освітнього процесу ЗДО через Інтернет-сайт.

4.9. Проводити індивідуальні, групові консультації, дні відкритих дверей для педагогів, батьків ЗДО та продовжити роботу консультативних пунктів.

5. Керівникам  закладів дошкільної освіти:

5.1. Проектувати діяльність закладу з урахуванням пріоритетних напрямів освітньої діяльності ЗДО у 2018 – 2019 навчальному році.

5.2. Забезпечити системний підхід до організації методичної роботи, спрямовувати її на надання педагогу дієвої допомоги.

         5.3. Дотримуватися гранично допустимого навантаження на дитину в  закладах дошкільної освіти та навчально-виховних комплексах (наказ МОН України від 20.04.2015 № 446).

5.4. Створити безпечне комфортне середовище для збереження та зміцнення здоров’я дітей з раннього дитинства відповідно до наказу МОН України від 24.03 2016 № 234 «Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів».

5.5. Забезпечити особистісне зростання кожної дитини з урахуванням її задатків, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних особливостей.

5.6. Проводити дослідження, спрямовані на забезпечення розвитку дитини, подальше становлення її особистості.

5.7. Дотримуватись етики взаємин дітей, педагогів і батьків, налагоджувати позитивну взаємодію між ними.

5.8. Сприяти участі педагогів ЗДО у міських, обласних, та всеукраїнських методичних заходах.

         5.9. Ураховувати результативність атестації працівників, участь у конкурсах, виставках, семінарах для заохочення росту педагогічної майстерності й результативності праці педагогів.

5.10. Про виконання означеного наказу інформувати ІМЦ до
24.05.2019 року.

         6. Контроль за виконанням наказу покласти на директора Інформаційно-методичного центру Плахотнікову Г.Д.

 

 

 

В.о. начальника управління

 

освіти і науки                                                                       Т.В. Дрига


Результати моніторингу якості освіти

   Проведення моніторингових досліджень якості реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти та освітньої програми «Дитина» здійснюється відповідно до нормативних документів. Метою проведення моніторингового дослідження є вивчення стану реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти  та завдань освітньої програми «Дитина». Моніторинг навчальних досягнень дітей за допомогою  педагогічного діагностування здійснюємо тричі на рік: на початку навчального року (вхідний моніторинг), у середині (проміжний) та наприкінці навчального року (підсумковий). З метою проведення цілеспрямованого обстеження рівня засвоєння програмового матеріалу дошкільниками відповідно до освітніх ліній Базового компонента, вихователям старших груп було запропоновано провести моніторинг за моделлю, розробленою колективом Сумського ЗДО№2 «Ясочка».  Всього було обстежено 90 дітей старшого дошкільного віку. За результатами підсумкового моніторингу:

Освітня лінія «Особистість дитини» високий рівень мають 33 дитини, що становить 36,7%, достатній 56(62,2%), низький – 1 дитина (1,1%).

«Дитина в соціумі» - високий рівень 24 дитини (26,7%), достатній 63 дітей (70%), низький – 3 дітей(3,3%).

«Діяльність дитини»» - високий – 37 дітей(41,1%), достатній – 52 дитини (57,8 %), низький – 1 дитина(1,1%).

«Дитина в природному довкіллі» - високий – 26 дітей (28,9%), достатній – 62 дитини (68,9%),низький – 2 дітей (2,2%).

«Дитина у світі культури» - високий 24 дитини (26,7%), достатній 63 (70%), низький 3 (3,3%).

«Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» - високий 31 дитина (34,4%), достатній 53 дитини (58,9%), низький 6дітей (6,6%).

«Мовлення дитини» - високий – 32 дитини (35,6%), достатній 56 д56 (62,2%), низький 2 дітей (2,2%).

Результати моніторингу засвідчують, що найкращі показники засвоєння знань з розділу «Особистість дитини», а найгірші «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі». Дані моніторингу будуть враховані при складанні плану роботи на наступний навчальний рік.  

 

 

 

 

 


Нагальною потребою XXI століття стає формування такого способу життя, який був би основою довготривалого ощадливого гармонійного розвитку людства.

 

23 жовтня 2018 по підготовці до педагогічної ради «Формування природничо-екологічної компетентності сучасного дошкільника»  з педагогами закладу було проведено ділову гру «Крок у майбутнє через сталий розвиток». Під час гри педагоги ознайомилися з поняттям «сталий розвиток» його впровадження в роботу. 


Вихователі Тимченко Ольга Михайлівна, Доценко Юлія Миколаївна взяли участь в роботі семінару «Секрети Терпсіхори» (Хореографія та фітнес програми для всіх. Центр навчання педагогів.) в місті Харкові.  Пройшли курс навчання за програмою: «Осіння фантазія. Танці та ігри для дошкільнят на осінню тематику». 


30 серпня була проведена педагогічна рада за темою «Новий навчальний рік – нові пріоритети. Перспективи діяльності закладу дошкільної освіти у 2018 – 2019 навчальному році»

План проведення

1.1  Аналіз роботи дошкільного навчального закладу у 2017 – 2018 навчальному році та в літній оздоровчий період 2018 року.

1.2  Визначення пріоритетних напрямів роботи, видів і форм планування освітнього процесу в закладі дошкільної освіти, моделі моніторингу визначення якості виконання завдань освітніх ліній Базового компонента дошкільної освіти.

1.3  Затвердження  плану навчально – виховної роботи закладу дошкільної освіти на 2018 – 2019 навчальний рік.

1.4                                             Затвердження плану роботи творчої групи.

1.5                                                Затвердження комплектації груп та розподіл функціональних обов’язків  працівників  закладу дошкільної освіти на навчальний рік.

1.6          Затвердження розпорядку дня та розподілу занять на навчальний рік.

1.7          Затвердження планів та графіків роботи спеціалістів з проведення гурткової роботи на 2018 – 2019 навчальний рік.

Затвердження плану спільної роботи закладу дошкільної освіти та школи щодо наступності між дошкільною та початковою ланками освіти.

 

 

 


Вихователь Кіптенко Ж.В. взяла участь у форумі «Нова українська школа: становлення та перспективи» на базі школи № 7 імені Максима Савченка. Під час заходу прийняла активну участь у дискусіях та майстер-класах: «Classroom Management: ефективне використання навчального простору», «Графологія для педагогів і не тільки», «Змішане навчання: від теорії до практики. Інтерактивна дошка – ефективно і яскраво!», «Мнемотехніка – освітня технологія ефективного засвоєння нової інформації».

 

 

 


Розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 11.04.2018 № 235-ОД «Про видачу ліцензій на освітню діяльність закладів освіти». Розпорядження голови ОДА – це підстава про видачу ліцензії на освітню діяльність закладів дошкільної освіти. Документ роздрукувати і покласти в папку основних нормативних документів

Download
235_18.pdf
Adobe Acrobat Document 2.3 MB

Дедалі популярнішою формою підвищення кваліфікації стає участь педагогів у семінарах, фестивалях, конференціях різних рівнів. У поточному навчальному році вихователь Хілько І.М. та інструктор з фізичної культури Вороніна Л.В. брали участь у семінарі з проблеми «Нетрадиційні методи фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми дошкільного віку» при Сумському державному педагогічному університеті ім.. А.С. Макаренка. Влітку педагоги закладу Московченко С.М., Крамінська Н.В., Кравченко Н.В., Тимченко О.М., Ковальова О.М., Іващенко І.С., Яковлева Т.М., Руденко Л.О. взяли участь у роботі ІV Львівського фестивалю Гуманної педагогіки, який проходив у Львівському обласному центрі Гуманної педагогіки при Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Всі учасники отримали відповідні сертифікати.


27.03 2018 відбулася Інноваційна платформа з теми "Розвиток комунікативних умінь дітей дошкільного віку з елементами вивчення англійської мови", яку провела для педагогічних працівників керівник гуртка з англійської мови Кіптенко Жанна Вікторівна

15.03.2018 року відбулося засідання атестаційної комісії. В цьому році атестувалося 9 педагогів, 4 педагоги атестуються вперше, один педагог підвищів свою категорію, 4 підтвердили раніше присвоєні категорії.




Download
img108.pdf
Adobe Acrobat Document 909.0 KB
Download
img107.pdf
Adobe Acrobat Document 931.2 KB

План

 

заходів щодо запровадження Концепції Нової української школи ДНЗ №21 «Волошка»
на 2017- 2018 рр.

 

 

Заходи

Термін виконання

Відповідальні

 

І. Організація методичного супроводу

 

 

1.

Провести обговорення Концепції Нової Української школи з педагогами закладу та батьківською громадськістю.

жовтень 2017 року

Завідувач, вихователь-методист

2.

Організація участі педагогічних працівників у методичних заходах з щодо підготовки педагогів до впровадження Концепції Нової української школи

Протягом 2017-2018

навчального року

Вихователь-методист

3.

Створення та розміщення на сайті  дошкільного закладу матеріалів щодо впровадження Нової української школи

Постійно, протягом  року

Комісар А.Ю.

4.

Взяти участь у обговоренні доповнень до Закону України «Про дошкільну освіту»

Листопад 2017

Вихователь-методист

5

Забезпечити участь педагогів закладу у тематичних тренінгах, семінарах, вебінарах з даної проблеми

Протягом року

Завідувач, вихователь - методист

6.

Провести засідання робочої групи у формі «Круглого столу» з проблеми «Новий освітній простір»

Січень 2018

Завідувач, вихователь-методист

7.

Провести семінар для педагогічних працівників закладу «Вивчаємо Закон України «Про освіту»

Жовтень 2017

Завідувач, вихователь - методист

8.

Провести спільні заходи з вчителями початкових класів щодо організації роботи з наступності дошкільної та початкової освіти в умовах Нового освітнього простору

Грудень 2017

Вихователь-методист

9.

Розробити методичні рекомендації для вихователів старших груп щодо створення освітнього середовища «Новий освітній простір»

Лютий 2018

Вихователь-методист

10.

Забезпечити якість навчально-пізнавальної діяльності дітей відповідно до вимог нового Закону України «Про освіту»

 

Протягом року

Вихователь-методист, вихователі

 

2.Матеріально-методична база

 

 

1

Узагальнення матеріалів з аналізу навчально - методичного забезпечення груп відповідно до Переліку іграшок та ігрового матеріалу відповідно до листа МОН України від 27.11.2007 № 1/9-470

Жовтень 2017

Вихователь-методист

2

Організація роботи по створенню сучасного освітнього простору з метою якісного переходу дошкільника до умов Нової школи.

Протягом 2017-2018 навчального року

Завідувач, вихователь-методист

3

Забезпечити заклад оргтехнікою для оперативного видруку навчальних матеріалів.

Протягом року

Завідувач, вихователь-методист

 

ІІІ Психолого-педагогічний супровід

 

 

1

Вивчення інформаційно-методичних матеріалів з питання особливостей організації навчально-виховного процесу  в старших групах

Протягом 2017-2018 навчального року

Практичний психолог

2

Вивчення психологічної готовності дітей старших груп до навчання в школі

Січень-травень 2018

Практичний психолог

3

Проведення засідання педагогічної ради з питання «Готовність дітей до навчання в школі»

Травень. 2018 року

Завідувач, вихователь-методист

 

ІV  Робота з батьками

 

 

1

Проведення бесід, консультацій із батьками майбутніх першокласників

Жовтень 2017,

Лютий 2018

Вихователь-методист

2

Провести батьківські збори для батьків вихованців старших груп «Нова українська школа. Сучасний освітній простір»

Жовтень 2017

Вихователь - методист



Програмно-методичне забезпечення

Навчально-виховна діяльність в закладі здійснюється за освітньою програмою розвитку дітей від двох до семи років «Дитина», відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Назва програми акцентує увагу на особистості дитини, пріоритетності її інтересів, бажань і потреб перед амбіціями дорослих. Програма є освітньою, тобто базується на положенні про те, що освіта веде за собою розвиток.

Програмові завдання структуровані за лініями Базового компонента дошкільної освіти. Назви  розділів Програми відповідають назвам освітніх ліній інваріативної складової Державного стандарту дошкільної освіти, а саме: «Особистість дитини», «Мовлення дитини», «Дитина в соціумі», «Гра дитини», «Дитина в природному довкіллі», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», «Дитина в світі культури», - та варіативної складової, зокрема: «Подорожуємо в світ англійської мови», «Комп’ютерна грамота», «Шахи», «Хореографія».

Групи компенсуючого типу для дітей з порушенням слуху працюють за програмами:

            Програмою розвитку дітей дошкільного віку зі зниженим слухом «Стежки у світ» ( груп компенсуючого типу для слабочуючих);

            Програмою розвитку глухих дітей дошкільного віку (група компенсуючого типу для глухих дітей);

 Відповідно до пріоритетних завдань роботи дошкільного закладу вихователі  використовують парціальні програми:    

Програму з морального виховання дітей дошкільного віку « Скарбниця моралі»;

            Програму національно – патріотичного виховання дітей дошкільного віку « Україно – моя Батьківщина»;

            Програмою з основ здоров’я та безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку «Про себе треба знати, про себе треба дбати».

 

 

Download
osvitnya-programa-ditina-nmc.pdf
Adobe Acrobat Document 1.3 MB

Здійснення соціального патронату

На виконання п. 2 ст. 11, п. 2 ст. 19 Закону України «Про дошкільну освіту», наказу управління освіти і науки Сумської облдержадміністрації від 23.12.2003 року № 603, наказу управління освіти і науки Сумської міської ради від 16.05.2017 № 439 «Про організацію обліку дітей дошкільного віку» та з метою вивчення контингенту дітей, які не відвідують дошкільні навчальні заклади», відповідно до наказу по дошкільному закладу від 21.05.2017 № 30 «Про організацію обліку дітей дошкільного віку» було проведено облік дітей дошкільного віку, які проживають по мікрорайону дошкільного закладу № 21 «Волошка».

Мікрорайон дошкільного закладу:

Вулиці: В.Чорновола, Павлова, Іллінська №51/в, №51\г, №51\1, Іоанна Павла ІІ, Пирогова. Макаренка, Фучика, Смирнова, Ломоносова, Луганська, Лобачевського

Провулки: Олега Кошового

По мікрорайону ДНЗ проживає 205 дітей дошкільного віку. З них:

-          віком від 0 до 1 – 5

-          віком від 1 до 2 – 22

-          віком від 2 до 3 – 26

-          віком від 3 до 4 – 28

-          віком від 4 до 5 – 48

-          віком від 5 до 6 –36

-          віком від 6 до 7 – 40

Кількість дітей, яким станом на 01.09.2018 року виповнюється 6 років – 40 дітей.

Охоплено дошкільною освітою – 148 дітей, з них:

-          дошкільними навчальними закладами – 135

-          консультаційною групою «Разом з мамою» - 13

Навчаються у загальноосвітніх закладах – 37 дітей.

По мікрорайону проживає 36 дітей 5-тирічного віку, з них:

-          відвідують дошкільні заклади – 36 дітей.

Із 40 дітей, яким станом на 01.09.2018 року виповнилось 6 років – 37 розпочали навчання в школах, 3 залишилося в ДНЗ.

Не охоплено дошкільною освітою 20 : віком від 0 до 1 року -5, дітей віком від 1 до 2 років - 14 та 1 дитина 4-річного віку за станом здоров я 

 

За даними обліку по мікрорайону проживає 2 дитини з порушенням опорно-рухового апарату, 1 – затримка психічного розвитку, 2 з яких відвідують спеціалізовані дошкільні заклади, 1 дитина – знаходиться вдома, потребує спеціального догляду.